Статті

Історичний огляд

Коломия - одне із старовинних міст України. Перша літописна згадка про Коломию належить до 1241 року, і стосується коломийської солі. "Пізніша столиця Покуття - Коломия тільки побіжно згадується в Галицькій літописі. Вона фігурує тут як місце солі і це значення зберегла для України протягом цілого ряду століть, аж до XIX століття.

Доходи з сольного мита (“коломийська сіль”) уже в ХШ столітті робили її одною з визначних держав” - пише Михайло Грушевський.

Вивчення речових джерел, що висвітлюють історію Коломиї підтверджує, що територія сучасного міста починає інтенсивно заселятися з VII ст. до н.е. Первісні коломияни займалися землеробством і скотарством, використовуючи залізні знаряддя праці. Гальштатське населення Коломиї, що складало частину фракійського масиву, поширеного на території Боснії, Герцоговини, Чорногорії, Угорщини та Словаччини, знаходилося в ареалі духовної і матеріальної культур носіїв раннього заліза. З І половини І тис. н.е. на сучасній території міста проживають носії культури карпатських курганів, які за своїми ознаками були пов'язані із слов'янським етногенезом.

Важливими подіями в житті коломиян позначилися УІ-УІІІ ст., коли на південно-західному кордоні Київської центральної держави виникає, розвивається і виконує певні політичні та соціально-економічні функції поселення Коломия.

Ці всі передумови привели до створення та становлення Коломиї торгівельної, центру посередницької торгівлі на перехресті шляхів із Західної до Східної Європи.

Розвиток міста в епоху середньовіччя мав певні особливості у порівнянні з іншими подібними містами Центрально-Східної Європи. Тут відбувається польсько-шляхецькі сеймики, укладаються міжнародні мілітарні угоди між Польщею і Волощиною. Розвиток цехового ремесла, привілеї польських королів не лише сприяли господарському розвитку цілого Покуття, а й піднесенню Коломиї як його політико-культурного центру. Цьому сприяло й те, що Коломия як вільне королівське місто Польської корони в 1395-1565 рр. отримало від короля та сейму більш як вісім розлогих привілеїв на право економічної та зовнішньоекономічної діяльності. У 1405 р. місто отримує Магдебурзьке право, були створені і розвивались 9 ремісничих цехів, що об'єднували 14 спеціальностей, 7 основних ремесел. В кінці ХУІІІст. міське ремесло втрачає феодальні риси, переходить на основи капіталістичного розвитку. Найпоширенішими галузями ремесла у Коломиї стає кравецтво, кушнірство, ткацтво, бондарство, гончарство, різництво, пекарство. У здійсненні широкомасштабної торгівлі велику роль відіграло прокладення поштового зв'язку і будівництво шосейних шляхів.

У 1785 р. почав діяти поштовий зв'язок з Чернівців через Ясси до Молдавії , Туреччини й на Балкани, а до Чернівців пошту привозили зі Львова через Коломию. В 1870 р. в Коломиї діяли 5 шкіряних заводів, 8 винокурних заводів, лісопильні, цегельні заводи виробляли 1 млн. 750 тис. штук цегли, а 24 гончарі - 100 тис. штук горщиків у рік. Серед підприємств текстильної промисловості Галичини найбільшим до середини XIX ст. було підприємство “Геллєра і Синів”. Розвиток нафтової промисловості, ”Слободо-Рунгурської нафтової Каліфорнії" мало чималий вплив на становлення Коломиї економічної. Місто, де проживали, крім українців, поляки і євреї, німці та вірмени, англійці і болгари, стає центром етнонаціональних та економічних відносин на Покутті. Наприкінці XIX ст. активно ведуться містобудівні роботи: в 1877 р. збудовано міську ратушу, не цей період припадає будівництво будинку повітової Ради, в якому тепер знаходиться Музей історії міста, в 1902 р. завершено будівництво Народного дому, з'являються сучасні міські квартали та дільниці, прикрашені оригінальним вирішенням пам'яток української та західноєвропейської архітектури.

В період 1919-1939 рр. українсько-польські відносини стають відповіддю на '‘прогресивні" ініціативи польського уряду: громадськість міста різко засуджує земельне законодавство і колонізацію аграрно перенаселеного краю. У цей період кооперативні, приватні та державні установи об'єднують переважно сільських споживачів і торгівельні спілки, регулюють ціни на сільськогосподарські продукти та готові вироби. Найсильнішими установами в Коломиї стають “Маслосоюз”, “Центросоюз”, “Народна торгівля”, "Центробанк”, "Покутський союз”, "Покутський господар”.

До 1939 р. Коломия стає другим після Львова центром культурно- громадського життя Галичини. Після Другої світової війни місто розвивається як і більшість подібних міст України.